Головний союзник НАТО: Чекаємо на американські війська в Україні

Днями в Палаті представників Конгресу США представили законопроект, який передбачає можливість надання Україні статусу головного союзника Штатів поза НАТО.

Документ, зокрема, передбачає посилення оборонної допомоги, причому, як зазначають в Посольстві України у США, такий статус можна використати для спрощення процедури передачі Україні оборонних засобів.

Тож у чому полягає цей статус та що він дасть Україні? Чи справді це спростить процедуру передачі Україні озброєння та яку зброю від американців ми зможемо отримати?

Про це «Вголос» запитав у військових експертів Олега Жданова та Олега Старикова і дипломата, голови правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василя Філіпчука.

У чому полягає цей статус та що він дасть Україні?

Олег Жданов:

Такий статус надав би Україні пряму можливість військово-технічної допомоги з боку США, включно з поставкою летальних видів зброї, про що вони вже сьогодні готові з нами говорити. Тим більше, що під час підготовки цього договору йшлося про те, аби включити до бюджету США збільшення на 100 млн доларів військово-технічної допомоги Україні (вже до 300 млн) і постачати нам протикорабельні ракети.

У США, до речі, таких країн-партнерів поза НАТО є близько 15, включно з Ізраїлем. І вони прекрасно співпрацюють, втілюють у життя спільні проекти, зокрема щодо розроблення озброєнь і закупівлі один в одного цього озброєння. Тому це для України буде хороший і правильний статус.

Олег Стариков:
Статус головного союзника США поза НАТО є позитивним для країни, адже, по-перше: Штати повністю співпрацюють з цією державою, допомагають їй як у плані воєнно-технічного співробітництва, так і в економічному й політичному.

Що для України перш за все важливо, якщо ми отримаємо такий статус? Справа в тому, що стратегічний напрям розвитку України – це євроатлантична інтеграція та вступ в ЄС. Але найближчим часом перспектив вступу в НАТО в України немає і якщо коротко – до 2024 року такої перспективи немає взагалі.

І це пов’язано не лише з діями північного сусіда, але й з тим, що ми не досягнули критеріїв країн НАТО. Бо навіть відповідно до всіх наших стратегічних документів – нової редакції воєнної доктрини, Стратегічно-оборонного бюлетеня, який є дорожньою картою, ми лише до кінця 2020 року маємо досягнути збройної сумісності з країнами НАТО.

А є ще адміністративна, матеріально-технічна – і це лише у військовій сфері. А є ще сфера, пов’язана з економікою, демократією.

Все, що нам необхідно зробити, записано у Річних національних програмах під егідою Комісії Україна – НАТО, а за 2018 рік із наших посадовців щодо цього так ніхто і не відзвітував.

А я проаналізував її і побачив: ми виконали цю програму всього на 40%, і влада, яка вже пішла, каже, що ми вступаємо в НАТО, а насправді нічого не робила.

Для того, аби Україна була сильною і мала на озброєнні ЗСУ зброю не третього покоління, яке ми отримали у спадщину від СРСР, а вже високоточне озброєння на кшталт «Джавелінів», по лінії військово-технічого співробітництва нам бажано отримати визначену номенклатуру, чого наш військово-промисловий комплекс чомусь зробити не може.

Також потрібно отримати технології для виробництва свого озброєння. У цьому і полягає логіка союзника поза НАТО, а не в тому, що США будуть нас захищати. Бо у разі відкритого нападу Росії на Україну нам ніхто допомагати не буде, окрім союзників, таких як Штати, які допоможуть озброєнням, дипломатично та економічно тощо, хоча своїх солдат вони сюди і не направлять.

Василь Філіпчук:

Навіть якщо такий законопроект ухвалять у Конгресі США, остаточне рішення все ж має прийняти їхній президент, бо без рішення Трампа це поки лише пропозиції. При цьому тут варто врахувати те, що з грудня 2008 року діє Декларація про стратегічне партнерство між Україною та США, і це – документ, про який незаслужено забули. А він значною мірою відкриває нам усі необхідні можливості для співробітництва зі США у військово-промисловій галузі.

Хоча ні документ про стратегічне партнерство, ні вищезгаданий пропонований законопроект, якщо його ухвалить президент США, не гарантують безпеки. Але якщо цей законопроект все ж утілять у життя, це буде крок вперед, і, зважаючи на теперішню ситуацію в Україні, саме прямі безпекові гарантії з боку США і можуть бути виходом із геополітичного глухого кута, який створений навколо врегулювання конфлікту на Донбасі.

Чому цей законопроект запропонували саме зараз?

Олег Жданов:

Це вже друга спроба США надати Україні статус партнера поза НАТО. Перша була ще в кінці 2014 року, однак тодішнє керівництво нашої країни успішно цю спробу спустило на гальмах.

Олег Стариков:

У 2014 році президент США Обама, коли Україні не дали статусу союзника, сказав нам: спочатку реформуйте «Укроборонпром», і тоді ми з вами тісно співпрацюватимемо, дамо навіть технології, і ви самі виготовлятимете необхідне озброєння. Натомість наші можновладці просто хотіли красти. Порошенко вирішив особисто наживатися і замість того, аби захищати країну, воював гаслами. Хоча у 2014 році американці внесли Україну, Грузію і Молдову у список тих країн, які можуть такий статус отримати.

Василь Філіпчук:

Попередній президент США дотримувався традиційної щодо американської дипломатії позиції стосовно України: боявся щодо нашої країни приймати будь-які радикальні серйозні та системні рішення, а президент Трамп, який є не зовсім системним політиком для американського політичного істеблішменту, теоретично може піти на нові кроки щодо України. Хоча поки незрозуміло, чи він на них готовий і якою у такому разі буде ціна для України. Побачимо лише тоді, коли Президент Зеленський чітко сформулює, якою є зовнішньополітична позиція України та відносини з американським політичним істеблішментом.

Чи справді це спростить процедуру передачі Україні оборонних засобів та яку зброю від американців ми зможемо отримати?

Олег Стариков:

Україна зацікавлена купувати саме озброєння, бо так вона в політичному та дипломатичному плані дуже добре виглядатиме: мовляв, купуємо зброю для захисту суверенітету та територіальної цілісності держави.

І при цьому що для нас дуже важливо: в України велика проблема по лінії ПВО (протиповітряної оборони) і Військово-Морських сил. Та якщо у межах ПВО у нас ще є радянські системи у менш-більш нормальному стані, які ще років 10-15 послужать, то у ВМС – просто катастрофа, ще й враховуючи те, що ми суверенітет над Азовським морем втратили. І якщо не нарощуватимемо потуги Військово-Морських Сил, то втратимо ще й над Чорним морем.

Натомість американці дали нам два катери «Айленд» і дають ще. До того ж важливо те, що США і НАТО допомагають Україні у тому плані, що постійно їхній флот заходить у наші води, і якби ще домовитися з Румунією, Болгарією та Туреччиною, аби вони так само патрулювати Чорне море, то ми б не дозволили Росії поводитися так, як вона це робить зараз. При цьому будь-яке стратегічне співробітництво зі США автоматично надає нам перевагу в тому, що з Україною починають співпрацювати й інші держави.

Василь Філіпчук:

Хоча ми й так отримуємо зброю від американців, однак тут ідеться про спрощення процедур і зменшення періоду часу і складності процедури погодження, аби її отримувати. Тому це спростить процедуру закупівлі американської зброї, бо зазвичай відповідно до будь-якого контракту щодо закупівлі озброєння, на це йдуть роки, а так – місяці.

Олег Жданов:

Можемо говорити про поставку зі США багатьох видів озброєння: від снайперських гвинтівок – до фрегатів

У нас є дуже хороша можливість на основі цього статусу навіть домовлятися зі США і брати озброєння в лізинг або з відтермінуванням платежів чи як військово-техічну допомогу (хоч і вживану, але боєпридатну та ще й таку, що відповідає сучасним нормам бою). Тому за першої необхідності Україна може на це розраховувати.

У межах цього договору також можемо говорити про поставку зі США багатьох видів озброєння: від снайперських гвинтівок – і до фрегатів, які нам пропонували американці ще минулого року. Можна навіть ще катери-«Айленди» попросити, окрім тих двох, які торік нам дали, якщо вони такі виводитимуть зі складу своїх ВМС.

Бо загалом на сьогодні першочерговим завданням є створення концепції Збройних Сил і вже під неї розробляти програму переозброєння армії. І тут саме США можуть зіграти ключову роль, бо в Україні зараз просто катастрофічною проблемою є побудова патронного заводу через втрату такого в Луганську. А Штати можуть його або на території нашої держави збудувати, або налагодити спорядження для цього.

І якщо ми рухаємось у напряму НАТО, то чому б нам сьогодні не розпочати перехід ЗС на їхні калібри, починаючи від стрілецької зброї і закінчуючи артилерійськими системами? У цьому теж США можуть допомогти, а також і країни – члени Альянсу (цього вони не можуть зробити прямо, аби Росія не висловлювала претензії).

Та й навіть війська свої країна-партнер у такому разі може розмістити на території нашої держави – з дозволу Верховної Ради.

Джерело

Share
error: Content is protected !!